Боротьба Якова – Благословення

Ми будемо говорити про благословення, якого наполегливо просить Яків, аж до того, що поставив умову Ангелу:

«Якщо хочеш піти, ти повинен благословити мене!»

Що нас інтригує, так це те, що Яків уже був благословенний своїм батьком, і це благословення було підтверджено Самим Богом під час його мандрів, коли було чітко видно, що Він з ним і видимо благословляє його. Більше того, сам Яків заявляє, що Бог є основою його успіху (Бут. 31:9). Чи ця заява лише на декларативному рівні, тому що в цьому визнанні він говорить дочкам свого тестя? Можливо, він насправді не переконаний, що Боже благословення колись було з ним. Це припущення підтверджується подальшим наполегливим проханням про благословення перед Ангелом-воїном.

Що таке благословення насправді?

Зрештою, що це за благословення? Чи відчуваємо ми себе благословенними? Чи маємо впевненість у благословенні? Чи прагнемо ми його? Перш за все, якщо ми не прагнемо його, щось не так, ми повинні переглянути своє ставлення, тому що тоді ми незалежні від Бога, а це не до добра. Якщо ця частина вирішена, залишається виявити, що ми робимо з цією впевненістю.

Здається, благословенням для Якова було відчуття присутності Бога з ним. Цього відчуття йому бракувало (іноді). Чи впізнаєте ви себе в цьому відчутті? Бувають періоди в житті, коли, здається, накопичуються «невдачі», нещастя, або як ми їх ще хочемо назвати, і тримаються купи та чіпляються до нас. Біда ніколи не приходить одна, як кажуть. І у віруючому житті відбувається приблизно так само.

Наче лукавий стримується чи його хтось стримує певний час, а потім виливає на нас усе одразу. Оскільки з чеснотами у нього погано, а із самовладанням ще гірше, перший варіант відпадає. Це означає, що його стримує якийсь ангел — як ангели Апокаліпсису, які тримають 4 вітри, — і коли він має підписану ліцензію, він починає з шумом і тертям. Ключове питання: де Бог у такі моменти? Чи позбавляє нас Бог тимчасово Свого благословення? Чи Він тоді пішов у відпустку, як Ілля іронізував над фальшивими богами суперників-поклонників на Кармелі?

«Небезпечні та важкі місця — це саме ті, де Він більше ніж будь-коли поруч із нами.» — Еллен Уайт

Великий Носій тягарів тоді активніший, ніж будь-коли. Страждання затьмарює наші очі, бо якби наші очі відкрилися, як у слуги Єлисея, ми б побачили, що тих, хто з нами, більше, ніж ворогів. Відвернімо свій погляд від нещастя та небезпеки, у якій ми перебуваємо всюди, куди б ми не йшли, і споглядаємо благословення, які Господь розсипав від одного кінця нашого шляху до іншого.

Благословення є, але ми його не бачимо! Благословення було з Яковом, але він не міг його сприйняти. Благословення перестає бути тоді, коли ми забуваємо, що благословення є. І воно знову з’явиться, коли ми згадаємо, що воно є. Також каже Е. Уайт: Припини хвилюватися, щоб не засмучувати Святого Духа! …Усе небо турбується про наше благополуччя (благословення); а наша тривога і страх засмучують Святого Духа Божого. Сліпі до благословень.

Едемське бачення та пастка тривоги

Чи відкрилися наші очі в Едемі, щоб бачити добро і зло? Чи бачити тільки зло? Правда полягає в тому, що загальна тенденція полягає в тому, щоб бачити тільки те, що відбувається погано. Якщо друг зробить вам 9 добрин і одну лише прикрість, усі благословення забуваються, і фокус залишається лише на неприємній речі. А потім кінець дружбі. Таких друзів… краще не мати. Але якщо Господь дає нам добро, каже Йов, чи не повинні ми приймати від Нього і зло (хоча не Він є джерелом цього зла)?

Друзі, урок спокійної довіри, духу, примиреного з власною долею (земною долею, повною бід і переслідувань, але потім вічною славою), миру нашої часто тривожної душі: ось що приємно Господу. Бо від нас не вимагається жити більше ніж один день за раз. Тягар не більший, він не повинен бути більшим, навіть якщо ми самі його робимо і іноді живемо роками концентрованої тривоги, зібраної в один день.

Обітниця Божої гарантії

Наш Господь не дурить нас: Він дає нам благословення, гарантоване на 100%, коли ми підемо цим шляхом. І не забуваймо про інший момент: вступити у володіння благословенням, яке нам уже дано, але через сліпоту ми його не бачимо.

«Бо Я знаю думки, які думаю про вас, говорить Господь, думки про мир, а не про зло, щоб дати вам майбутнє та надію.»

«У тиші та надії буде ваша сила.»

— Єремії 29:11; Ісаї 30:15