Уривок з книги

ЛИШЕ ДВЕРІ

Вибрані уривки з книги «Мій шлях до Христа» (Drumul meu spre Hristos) Лучіана Крістеску

---

ЛИШЕ ДВЕРІ!

(…)

Віра не є рідкісним птахом, який зараз є, а завтра… немає. Віра виникає, як і будь-яке переконання чи почуття, в результаті акту пізнання. У міру того, як я пізнаю когось вартого довіри, у моєму серці народжується почуття покладання на нього. Отже, щоб з’явилася віра, спочатку потрібен безпосередній контакт між мною та Господом Христом.

(…)

Хто кого шукає?

Біблія відкриває нам насамперед те, що не людина шукає Бога, а Бог шукає людину! Не людина знаходить і потім носить із собою в душі Бога, а якраз навпаки! Прочитаймо Ісаї 46,1-4, де показано контраст між двома образами: «богом», якого носять на спині і з неуважності гублять, та Богом, Який Сам носить людей:

«Упав Бел, зігнувся Нево; їхні боввани стали тягарем для худоби та звірів; боввани, яких ви носили, стали вантажем, тягарем для стомленої худоби! Вони зігнулися, впали разом, не змогли врятувати вантаж; самі вони пішли в полон. Послухайте Мене, діме Якова та весь залишок дому Ізраїлевого, яких Я взяв на спину від лона материнського, яких Я носив від народження: і до старості вашої Я той самий, і до сивини вашої Я підтримуватиму вас. Я створив, і Я носитиму, Я підтримуватиму і рятуватиму вас».

— Ісаї 46:1-4

Не людина носить Бога з ризиком Його втратити, а Бог у Своєму невимовному милосерді та терпінні носить нас! Навіть життя, яке ми зараз маємо у жилах, є знаком Його любові. Християнство не має Бога, Який ховається!

Подивіться на Адама. Він ховається в кущах від лиця Божого. Але саме Бог приходить шукати його (Буття 3,9). Згадайте і Йону, який, утікаючи від Бога, потрапляє у хвилі з корабля, його ковтає велика риба, і коли він перебував у череві кита, Бог наближається до нього там, на дні моря, і відповідає йому (Йони 2,2). В Єремії 31,3 написано: «Господь з’явився мені здалеку: Я любив тебе вічною любов’ю; тому Я зберіг для тебе Своє милосердя!»

Це Бог Біблії, це Бог християн, Бог, Який Сам виходить назустріч людині. Єремії 29,14 проголошує: «Я дам вам знайти Себе, говорить Господь…». Це дивовижно! Іншими словами, Господь каже: «Я зроблю так, що коли ви блукатимете або коли не думатимете про Мене, Я вийду вам назустріч і перетну ваш шлях (Ісаї 52,12), щоб ви знайшли Мене». Такий наш Бог. Не потрібно підніматися, підніматися в гори до Нього, тому що Він Сам виходить тобі назустріч.

(…)

Тиха молитва

У збірці «Білі думки» (Видавництво Cartea Românească, 1986, с. 450) християнський поет Васіле Войкулеску порівнює віру та молитву із плаванням. Чим сильніші й гучніші рухи у воді, тим плавець слабший, невпевненіший, ближчий до уплівання! Незнаючі роблять найбезладніші, гучніші та ґрандіозніші рухи руками чи ногами. Проте ідеальне плавання відбувається без зусиль. Ти пливеш майже повністю занурений у воду, зливаючись із водою, ледь рухаючись. Таке плавання є серйозним, справжнім.

Віра та справжня молитва подібні до цього акту тихого та плавного паріння. Це те саме, що віддатися силі вод… Як просто молитися! Той, хто є справжнім плавцем, відкриває таємницю: не потрібно тікати від води! Бо саме вона тебе підтримує. Вона сама підкидає тебе вгору. Якщо в тобі є повітря, вода сама винесе тебе на поверхню. Не треба її боятися. Достатньо віддатися її волі. Прекрасна ілюстрація відданості Божій любові. Вона підтримує тебе, і достатньо вірити, приймати та рухатися вперед.

Три орієнтири молитви

1

Віра в Присутність

Щоб вміти молитися по-справжньому, ти повинен вірити в реальність Божої присутності. Тобі не потрібно привертати Його увагу; Він уже спустився до тебе!

2

Автентична молитва

Ти повинен вірити, що Він має бажання та силу увійти у твоє серце. Перед Ним кожна людина — це будинок без дверей, відкрита книга.

3

Бажання спілкування

Реальність Божого бажання спілкуватися з нами. Бог є любов і безперестанку прагне спілкування зі Своїми дітьми.

З молитвою це так, ніби хтось сказав тобі: «Любий, двері широко відчинені. Заходь! Усе готово…» А тобі більше нічого не залишається робити, як увійти!

Будь-яке бажання, навіть таємне, Він знає і йде йому назустріч. Це як з Адамом у Едемському саду. Бачачи, як тварини проходили парами перед ним, Адам відчув порожнечу в душі. Усе було ідеально, усе було добре влаштовано, і все ж у ньому народилося прагнення. І людина довго залишалася б у замішанні, якби Бог не сказав: «Не добре чоловікові бути самому… Я створений йому відповідного помічника» (Буття 2,18).

Ще до молитви Бог винаходить сім’ю. Людині залишається лише відкрити, що Бог уже запропонував відповідь!

Молитва – праця Бога

Тож ти розумієш, як це з молитвою? Вона аж ніяк не є нашим втручанням у серце Бога, а молитва є втручанням Бога в серце людини.

«Так само й Дух допомагає нам у нашому немічі: бо ми не знаємо, про що маємо молитися як слід. Але Сам Дух заступається за нас зітханнями невимовними. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа; тому що Він заступається за святих за волею Божою».

— Римлянам 8:26-27

Що таке молитва? Я б відповів: це Його праця в моєму серці! Ми навіть не вміємо молитися. Але Сам Святий Дух заступається за нас зітханнями невимовними.

Тепер, коли ти схилишся в кімнаті перед Богом для молитви, коли ти боязко спробуєш відчути досвід розмови з Ним, пам’ятай, що Він уже все приготував. Він уже там, прямо поруч із тобою. Він хоче відкрити твоє серце і розв’язати язик молитви, щоб нарешті відбулося спілкування.

---

Лише двері

Один із найвеличніших образів Євангелія міститься в Об’явленні 3,20. Тут Господь каже: «Ось Я стою при дверях і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, Я увійду до нього, і вечерятиму з ним, і він зі мною». Так, це молитва!

«Молитва — це відкриття серця перед Богом, як перед другом».

— Дорога до Христа, розд. 11

Що таке молитва? Чи це зусилля постійно підніматися, підніматися вгору з ризиком упасти будь-якої миті? ЗОВСІМ НІ! Ти чуєш Його? Він тут і стоїть біля твоїх дверей. Стукає! Якщо хочеш, ти відчиниш Йому серце, і Він увійде. Це молитва.

Чи це важко? Важко вступити з Ним у контакт? Він уже подолав величезну відстань до тебе. Він ступив на цю землю, окропивши її Своєю кров’ю, щоб ти пам’ятав, що Він подолав усю цю відстань.

Як легко вірити! Як легко молитися! Бог зробив усе, а людині більше нічого не залишається робити, як прийняти все задарма.

---

МОЛИТВА МІЖ БРЕХНЕЮ ТА ПРАВДОЮ

«Як когось тішить мати його, так Я втішу вас; так, ви будете втішені в Єрусалимі!»

— Ісаї 66:13

Всякий раз, коли я зустрічаю такі уривки, моє серце відпочиває перед Божим відкриттям. І, заглиблюючись у Слово, я дивуюся тому, як Бог вміє знаходити зворушливі порівняння, якими переконує сумнівну людину в міцності стосунків, яких Він прагне з нами.

Практично єдині моделі, які ми, люди, можемо зрозуміти, це ті, які ми будуємо в міжособистісному вимірі. Тому Бог відкриває Себе… тут як мати, там як батько, далі як чоловік чи брат… І урок йде через аналогію.

Спаситель же з Вознесінням Своїм сів на престолі величі на небесах. Я, який залишився на землі, запитую себе, як я можу вступити з Ним у зв’язок?

Наші стосунки з нашим Творцем — це стосунки віри, яка народжується через пізнання та зростає в міру здійснення віри в акті дослідження Його Слова або в акті особистої молитви.

Як молитися?

На запитання «Як?» ми чекаємо складної, важкої та плутаної відповіді. Але все так просто! Що тобі потрібно зробити, це стати на коліна й сказати: «Мій Спасителю, Ти тут біля дверей і хочеш увійти… Ось Я кличу Тебе: увійди!»

Дві натхненні метафори

На відміну від цих двох концепцій молитви, є два визначення:

Потреби… і потреби

Майже всі наші молитви стосуються матеріальних, фізичних потреб… Бог не гребує ними, але ми маємо глибшу потребу: ми в центрі боротьби, і гріх тисне на нас. Спаситель носить ім’я Joshua (Спаситель) саме для того, щоб визволити нас від внутрішнього гріха.

Три духовні віки

---

РАЗОМ!

Бог призначив три шляхи для єднання з Ним:

Молитва не змінює Бога щодо нас, а змінює нас самих через спілкування, зняття тягаря та зцілення.

---